Співає: артистка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Катерина Артеменко
Нема танцю на всїм світї як та коломийка,
Вона душу вириває із мого сердейка;
Як заграю, заспіваю, туга зчезає,
Бо та наша коломийка таку силу має.
Заграйте ми музиченьки білими пальцями,
Най я собі потанцюю з чорними бровами;
Ой у тебе музиченьку руки золотії,
Тож ти душу потягаєш в світи далекії.
Ой скрипочки із липочки, а струни з барвінку
Як заграю, буде чути аж на Українку;
Тепер я собі заграю, тепер защебечу,
А як прийде лиха доля — пташкою відлечу.
Ой калина біло цвите, а червоно родить,
Великеє закоханє до біди приводить:
Цвите тернє, цвите тернє, бо корінє має,
Хто коханя не зазнавав той жалю не знає.
Я гадала молоденька, що соненько сходить,
А то милий, чорнобривий по городї ходить;
Я гадала молоденька, що сокіл лїтає,
А то мій чорнобревенький на кони гуляє.
