Винахідливість одна із визначальних прикмет українців, що проявляється у здатності шукати нестандартні рішення в умовах обмежених ресурсів, складних обставин або загроз. Це поєднання кмітливості, спостережливості, практичного розуму й уміння «вийти сухим із води» з найменшими втратами або з несподіваним виграшем.

Взаємодопомога – одна з ключових етновизначальних характеристик українців, що виявляється у готовності підтримати ближнього, діяти спільно заради добробуту громади, ділитися з тими, хто потребує, не залишати людину в біді, піклуватися про слабших.

Глибока вкоріненість у традицію є однією із етноментальних рис українців. Для нашої культури характерною є тяглість культурних форм, звичаїв, вірувань і моделей поведінки, що зберігалися і передавалися з покоління в покоління, навіть у найскладніші історичні часи.

Волелюбність є ядром української ідентичності, що формувалася впродовж століть поневолення, опору і боротьби. Бути вільним для українця означає цінувати особисту та громадську свободу, незалежність вибору, гідність й право на самовизначення.

Демократичність - етноментальна риса українського народу, що знайшла глибоке втілення у фольклорі, традиціях і звичаях. Для українців з давніх-давен характерне прагнення до рівності, громадського самоврядування, виборності керівників і заперечення необмеженої особистої влади.

Українська емоційність сформувалася як відповідь на драматичну історичну долю, часті потрясіння, боротьбу за виживання спільноти та зв’язок із ритмом сільського життя, де людина перебуває у постійному контакті з природою, наділяючи її магічними властивостями.

Прагнення до ідеалу – глибинна риса української духовності, що виявляється у високих моральних вимогах до себе та інших, у вірі в існування справедливого соціального ладу та потребі шукати правду в собі, у стосунках з іншими та в устрої світу. Це не наївне прагнення до кращого, а принциповість, яка глибоко вкорінена в історичному досвіді, релігійній традиції, побутовій етиці та фольклорі.

Кохання в українському традиційному суспільстві та фольклорі – це не лише жагуча пристрасть, але й етична настанова, що вимагає відданості, щирості та довіри. Світоглядна позиція жити в любові, досі визначає уявлення про стосунки та сім’ю в українському суспільстві, і є частиною тієї внутрішньої сили, яка допомагає залишатися людяними навіть у найтяжчі часи.

Почуття гумору глибоко вкорінене в народній культурі та проявляється в усіх фольклорних жанрах – від коротких анекдотичних оповідей до народної жартівливої пісні й казки, а також у щоденному житті та обрядах. Феномен українського сміху є унікальним та динамічним культурним явищем, що поєднує традицію та інновації.

Розсудливість – одна з підставових етноментальних характеристик українців, що виявляється у зваженості думок, обережності у вчинках, здатності мислити стратегічно за потреби.

Cамовираження в українській культурі – це не лише творча свобода, а глибока потреба душі. Через пісні, казки, демонологічну прозу, декоративне мистецтво та гумор українці не просто говорили про себе, а зберігали себе. Самовираження – це один із шляхів опору, спосіб бути почутим, залишити слід. Це духовна потреба народу, що формувала національний характер упродовж століть.

Прагнення до справедливості в українській культурі є етичною основою буття.  У прислів’ях, анекдотах, фольклорній прозі та героїчному епосі  сформований ідеал людини, що шукає правди, не терпить кривди, сповідує рівність та відповідальність.